попутно
ПОПУ́ТНО. Присл. до попу́тний.
Розвідники йшли на галопі, попутно з променем, по віхах сонця — вперед, вперед… (Гончар, III, 1959, 434);
Попутно він взявся доставити з Долини Рошкевичам пошту (Кол., Терен.., 1959, 329).
Словник української мови (СУМ-11)