попутниця

ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1.

Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Гур., Осок. друзі, 1946, 114);

Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (Минко, Вибр., 1952, 330).

Значення в інших словниках

1. попутниця — попу́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. попутниця — -і. Жін. до попутник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попутниця — ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (О. Гуреїв); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (В. Минко).  Словник української мови у 20 томах