попутницький

ПОПУ́ТНИЦЬКИЙ, а, е, політ., іст. Прикм. до попу́тник 2.

З попутницькими колективами, з окремими попутниками ми йдемо до тої станції, на котрій розійдуться наші шляхи (Еллан, II, 1958, 156).

Значення в інших словниках

1. попутницький — попу́тницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. попутницький — -а, -е, політ., іст. Прикм. до попутник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попутницький — ПОПУ́ТНИЦЬКИЙ, а, е, політ., іст. Прикм. до попу́тник 2. З попутницькими колективами, з окремими попутниками ми йдемо до тої станції, на котрій розійдуться наші шляхи (В. Еллан-Блакитний).  Словник української мови у 20 томах
4. попутницький — Попу́тницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)