Значення в інших словниках
-
попутниця —
попу́тниця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
попутниця —
ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (О. Гуреїв); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (В. Минко).
Словник української мови у 20 томах
-
попутниця —
ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Гур., Осок. друзі, 1946, 114); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (Минко, Вибр., 1952, 330).
Словник української мови в 11 томах