попутниця
ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж.
Жін. до попу́тник 1.
Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (О. Гуреїв);
Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)