попутниця
ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж.
Жін. до попу́тник 1.
Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (О. Гуреїв);
Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (В. Минко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- попутниця — попу́тниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- попутниця — -і. Жін. до попутник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- попутниця — ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Гур., Осок. друзі, 1946, 114); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (Минко, Вибр., 1952, 330). Словник української мови в 11 томах