1. Орфографічний словник української мови

попутниця

попу́тниця

іменник жіночого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попутниця — -і. Жін. до попутник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. попутниця — ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (О. Гуреїв); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (В. Минко). Словник української мови у 20 томах
  3. попутниця — ПОПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до попу́тник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Гур., Осок. друзі, 1946, 114); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (Минко, Вибр., 1952, 330). Словник української мови в 11 томах