порахунок

пораху́нок

-нку, ч., розм.

1》 Те саме, що розрахунок 1).

2》 перен. Відплата, покарання за що-небудь; розправа.

|| перев. мн. порахунки, -ів. Взаємні претензії, образи, невдоволення.

Значення в інших словниках

1. порахунок — пораху́нок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. порахунок — ПОРАХУ́НОК, нку, ч., розм. 1. Те саме, що розраху́нок 1. 2. перен. Відплата, покарання за що-небудь; розправа. Прийдеш, Юрку, до порахунку (Номис); Він з ним ще розрахується. І порахунок буде дуже короткий! (Ю. Шовкопляс); // перев. мн. пораху́нки, ів.  Словник української мови у 20 томах
3. порахунок — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).  Словник синонімів української мови
4. порахунок — ПОРАХУ́НОК, нку, ч., розм. 1. Те саме, що розраху́нок 1. 2. перен. Відплата, покарання за що-небудь; розправа. Прийдеш, Юрку, до порахунку (Номис, 1864, № 3930); Він з ним ще розрахується. І порахунок буде дуже короткий! (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
5. порахунок — Пораху́нок, -нку м. Разсчетъ. Вх. Лем. 454.  Словник української мови Грінченка