Значення в інших словниках
-
порекло —
Порекло́: — про́звище, про́звисько (вуличне) [8]
Словник з творів Івана Франка
-
порекло —
по́рекло іменник середнього роду прізвисько діал.
Орфографічний словник української мови
-
порекло —
Поре́кло. Прізвище. Перед вибором треба собі поробити картки і на картках повиписувати порекла всіх тих, кого хочемо вибирати на радних громадских та й на заступників (См.-Стоцький, Громада, 35-36).
Українська літературна мова на Буковині
-
порекло —
ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. – Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (В. Стефаник); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич).
Словник української мови у 20 томах
-
порекло —
поре́кло вул. прізвисько (ст): І дістав від нас Бойко порекло “Бойко сліфка” (П'ясецький)||придомок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
порекло —
ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм.
Словник синонімів української мови
-
порекло —
ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище. — Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (Стеф., I, 1949, 93); Сільського дяка було порекло Микитейчук (Хотк., II, 1966, 364).
Словник української мови в 11 томах
-
порекло —
Порекло, -ла с. Прозвище, прозваніе. Шух. І. 29.
Словник української мови Грінченка