порекло
ПО́РЕКЛО, а, с., діал.
Прізвисько, прізвище.
– Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (В. Стефаник);
Сільського дяка було порекло Микитейчук (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)