порекло
ПО́РЕКЛО, а, с., діал. Прізвисько, прізвище.
— Хлоп, каже, все дурний, .. та й би не навчивси [навчився] навіть своє порекло на письмі покласти (Стеф., I, 1949, 93);
Сільського дяка було порекло Микитейчук (Хотк., II, 1966, 364).
Словник української мови (СУМ-11)