порозганяти

порозганя́ти

-яю, -яєш і порозгонити, -ню, -ниш, док., перех.

1》 Розігнати, вигнати звідкись усіх чи багатьох.

|| Примусити розійтися.

|| Перемігши в бою, в бійці, змусити тікати.

2》 розм. Довести рух усіх чи багатьох (машин, коней і т. ін.) до великої швидкості.

3》 кому що, безос., розм. Стати опухлими, порозпухати (про частини тіла, обличчя).

Значення в інших словниках

1. порозганяти — порозганя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозганяти — ПОРОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОРОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (І.  Словник української мови у 20 томах
3. порозганяти — ПОРОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОРОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Розігнати, вигнати звідкись усіх або багатьох. Вже свінуло, вже й ніч минула, а танці не переставали, поки сам о. Хведор не порозганяв, жартуючи, паннів і паничів спати (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
4. порозганяти — Порозганя́ти, -ня́ю, -єш гл. Разогнать (многихъ). У пеклі товкся і порозганяв звідти усіх чорнів. Стор. МПр. 40.  Словник української мови Грінченка