порозкошувати

порозкошува́ти

-ую, -уєш, док.

1》 Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час.

|| Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту.

|| у 2 ос. одн., у сполуч. із запереч. не. Зазнати біди, клопоту.

2》 Розкошувати, зазнавати насолоди, втіхи якийсь час; пораювати.

|| перев. чим. Поласувати. Порозкошувати душею.

Значення в інших словниках

1. порозкошувати — порозко́шувати дієслово доконаного виду від: коси́ти порозкошува́ти дієслово доконаного виду від: розкошува́ти  Орфографічний словник української мови
2. порозкошувати — ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. – Нагорювалася, сердешна, за тим п'яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик); // Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту.  Словник української мови у 20 томах
3. порозкошувати — ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. — Нагорювалася, сердешна, за тим п’яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик, Серце..  Словник української мови в 11 томах