порозкошувати —
-ую, -уєш, док. 1》 Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. || Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту. || у 2 ос. одн., у сполуч. із запереч. не. Зазнати біди, клопоту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порозкошувати —
ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. – Нагорювалася, сердешна, за тим п'яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик); // Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту.
Словник української мови у 20 томах
порозкошувати —
ПОРОЗКОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. — Нагорювалася, сердешна, за тим п’яницею несусвітним, то нехай хоч за Байдою порозкошує (Д. Бедзик, Серце..
Словник української мови в 11 томах