порочний

поро́чний

-а, -е.

1》 Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний.

2》 Який має істотні вади.

Порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів.

Значення в інших словниках

1. порочний — поро́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. порочний — Ґанджовитий, див. порок  Словник чужослів Павло Штепа
3. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. порочний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41).  Словник української мови в 11 томах