1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порочний

поро́чний

-а, -е.

1》 Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний.

2》 Який має істотні вади.

Порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порочний — поро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. порочний — Ґанджовитий, див. порок Словник чужослів Павло Штепа
  3. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. порочний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  5. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41). Словник української мови в 11 томах