1. Словник української мови у 20 томах

порочний

ПОРО́ЧНИЙ, а, е.

1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний.

Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле).

2. Який має істотні вади; неправильний, хибний.

Порочна система кріпосницького ладу (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порочний — поро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. порочний — -а, -е. 1》 Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. 2》 Який має істотні вади. Порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порочний — Ґанджовитий, див. порок Словник чужослів Павло Штепа
  4. порочний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  5. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41). Словник української мови в 11 томах