порочний

Значення в інших словниках

1. порочний — поро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
2. порочний — -а, -е. 1》 Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. 2》 Який має істотні вади. Порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
4. порочний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. Словник синонімів української мови
5. порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41). Словник української мови в 11 томах