порочити

Значення в інших словниках

1. порочити — поро́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. порочити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
3. порочити — -чу, -чиш, недок., перех. 1》 Розпускати плітки про кого-небудь, позбавляти когось доброго імені; ганьбити, знеславлювати. || Паплюжити що-небудь гідне поваги. || Принижувати, безчестити кого-, що-небудь ганебними вчинками. || рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порочити — ПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що. 1. Розпускати плітки про кого-небудь, позбавляти когось доброго імені; ганьбити, знеславлювати. Микита змінився на виду: то ж порочили його рідного дядька (Л. Яновська); // Паплюжити що-небудь гідне поваги. Словник української мови у 20 томах
5. порочити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
6. порочити — ПОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Розпускати плітки про кого-небудь, позбавляти когось доброго імені; ганьбити, знеславлювати. Микита змінився на виду: то ж порочили його рідного дядька (Л. Янов., І, 1959, 305); // Паплюжити що-небудь гідне поваги. Словник української мови в 11 томах