порочний

НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. (неправильний, вартий осуду); НЕТО́ЧНИЙ (який не відповідає правилам, нормам, вимогам чого-небудь). Зима застала гарнізон зненацька. Хоч оказія і привезла тепле обмундирування, але документи на весь цей транспорт виявилися неправильними (З. Тулуб); Треба ще, Меммію, думку відкинуть тобі помилкову, Ніби всі речі тяжать до середини світоспоруди (М. Зеров); Це був, безумовно, хибний метод антирелігійної агітації, але дід Галактіон, на жаль, не вчився на курсах пропагандистів (О. Донченко); Він тепер соромився.. тієї кривої стежки, якою він думав дійти до щастя (Панас Мирний); — Не те слово, — поправила мене жінка, — старомодне й неточне. Провалюється той, хто в болото лізе... А ви не склали іспитів (М. Чабанівський).

ПОРО́ЧНИЙ (який має негативні риси характеру, відзначається аморальною поведінкою; властивий такій людині), ГНИЛИ́Й, СКВЕ́РНИЙ заст., книжн., СПО́РЗНИЙ діал. Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); Отець Кабанович розсердилися. — Що то, — каже, — мужик гнилий! Не йшла би тота жебрачія робити, але.. п'є дома! (Лесь Мартович); — Буду, — каже (Василь), — тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Ніяка скверная, бісовська думка і на серці не буде. Не бійсь мене (Г. Квітка-Основ'яненко); Почав (відлюдник) уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести, так щоб вона про його спорзні наміри не догадалась (переклад М. Лукаша).

РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. примусом одружив її з луцьким каштеляном, розпусним і хворим дідом (З. Тулуб); (Карпо:) Дивись, як дочка твоя, дівка розпутна, у мене в ногах прощення просить. (Марія:) Встань, Оришко, встань, дочко (В. Собко); Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); (Неофіт-раб:) І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Леся Українка); Полікарп згадує Марту.. Хіба забудеш, коли перед очима Степка, — як дві краплини схожа з обличчя на свою безпутну матір (М. Зарудний). — Пор. амора́льний.