порочний
ПОРО́ЧНИЙ, а, е.
1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний.
Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле, Наливайко, 1957, 41).
2. Який має істотні вади; неправильний, хибний.
Сучасна наука і техніка дає змогу повністю і розумно задовольняти матеріальні потреби всіх людей. Але цьому заважає порочна система капіталізму (Ком. Укр., 8, 1955, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порочний — поро́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- порочний — -а, -е. 1》 Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. 2》 Який має істотні вади. Порочна практика — діяльність, що не відповідає ніяким нормам і веде до негативних результатів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порочний — Ґанджовитий, див. порок Словник чужослів Павло Штепа
- порочний — ПОРО́ЧНИЙ, а, е. 1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- порочний — НЕПРА́ВИЛЬНИЙ (який не відповідає істині, тому, що є в дійсності); ПОМИЛКО́ВИЙ (який містить у собі помилку, помилки); ХИ́БНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ рідше, КРИВИ́Й розм. Словник синонімів української мови