порубаний

пору́баний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до порубати 1-3).

|| порубано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. порубаний — пору́баний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. порубаний — ПОРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поруба́ти 1–3. Несуть пани єсаули [осавули] Козацькую збрую: Литий панцер порубаний, Шаблю золотую (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. порубаний — ПОРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поруба́ти 1-3. Несуть пани єсаули Козацькую збрую: Литий панцер порубаний, Шаблю золотую (Шевч.  Словник української мови в 11 томах