порука
пору́ка
-и, ж.
1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; взята на себе відповідальність за когось.
Бути порукою в чому — служити гарантією чого-небудь; з повною відповідальністю запевняти кого-небудь у чомусь.
Давати поруку за кого — що — що – ручатися за кого-, що-небудь; брати на себе відповідальність за когось.
На поруки брати (взяти) кого — брати на себе відповідальність за умовне звільнення кого-небудь з-під варти.
На поруки випустити (звільнити) кого — умовно випустити кого-небудь з-під варти на відповідальність певної особи або колективу.
2》 чого. Джерело, основа чого-небудь; умова, що забезпечує успіх чогось; запорука.
|| рідко. Свідчення, доказ чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови