порука —
пору́ка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
порука —
Пору́ка. Відповідальність. Той поруки члени тоді не мають зовсім чого лякати ся, як старшина каси буде так ґаздувати, що ніде нічо не пропаде, але кождий довжник каси віддавати ме свій довг касі в призначенім речинци разом з процентом (См.
Українська літературна мова на Буковині
порука —
-и, ж. 1》 Запевнення, гарантія в чому-небудь; взята на себе відповідальність за когось. Бути порукою в чому — служити гарантією чого-небудь; з повною відповідальністю запевняти кого-небудь у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
порука —
Зарука, запорука
Словник чужослів Павло Штепа
порука —
ПОРУ́КА, и, ж. 1. У кримінальному процесі – один із запобіжних заходів, який полягає в одержанні від особи письмового зобов'язання про те, що вона ручається за обвинуваченого, за належну його поведінку; бере на себе відповідальність за нього.
Словник української мови у 20 томах
порука —
Не ручись за нікого, та й це зазнаєш нічого злого Непоручившись не зазнаєш клопоту. Поруку тягнуть за руку. Хто ручиться, той відвічальний.
Приповідки або українсько-народня філософія
порука —
кругова́ пору́ка. 1. Взаємна відповідальність у певному соціальному середовищі, колективі, групі людей за кого-, що-небудь. Селяни були зв’язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (З підручника).
Фразеологічний словник української мови
порука —
ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,..
Словник синонімів української мови
порука —
ПОРУ́КА, и, ж. 1. Запевнення, гарантія в чому-небудь; прийнята на себе відповідальність за когось. Леон тепер жалував троха, що вчора поквапився дати Бенедьові тоту поруку (Фр.
Словник української мови в 11 томах
порука —
рос. ручательство взяття на себе відповідальності за іншу особу, поручительство.
Eкономічна енциклопедія
порука —
Порука, -ки ж. Поручительство. Рк. Левиц.
Словник української мови Грінченка