поручик
пору́чик
-а, ч.
1》 Офіцерське звання у царській армії, наступне після чину підпоручика, а також особа, яка мала це звання.
2》 В арміях деяких країн: військове звання молодшого офіцера; особа, яка має таке звання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови