порушений

пору́шений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до порушити.

|| порушено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., діал.Зворушений, схвильований.

Значення в інших словниках

1. порушений — пору́шений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. порушений — [поурушеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. порушений — ПОРУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пору́шити. [Годвінсон:] Ще заповідь порушена: він матір не поважає (Леся Українка); Народний суд не тільки відновлює порушене право жінки, але й розглядає питання про відповідальність осіб...  Словник української мови у 20 томах
4. порушений — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил.  Словник синонімів української мови
5. порушений — Пору́шений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. порушений — ПОРУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пору́шити. [Годвінсон:] Ще заповідь порушена: він матір не поважає (Л. Укр., III, 1952, 78); Народний суд не тільки відновлює порушене право жінки, але й розглядає питання про відповідальність осіб...  Словник української мови в 11 томах