поскакати

поскака́ти

-ачу, -ачеш, док.

1》 Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі.

|| Побігти навскач (перев. про коней).

|| Почати рухатися в якомусь напрямі, раз у раз ударяючись об землю та пружно відскакуючи від неї (про предмети).

2》 Навскоки, галопом поїхати верхи на коні (про вершника).

3》 Скакати якийсь час.

|| розм. Потанцювати.

|| коло кого, розм. Докласти зусиль, умовляючи кого-небудь виконати якесь прохання, зробити щось; добре попросити.

Значення в інших словниках

1. поскакати — поскака́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскакати — ПОСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. 1. Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі. Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (І.  Словник української мови у 20 томах
3. поскакати — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо...  Фразеологічний словник української мови
4. поскакати — ПОСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. 1. Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі. Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. поскакати — Поскакати, -чу, -чеш гл. Поскакать. Поскачи гайдучка та й передо мною. Чуб. V. 1075. Ой баранці круторогі поскакали по дорозі. Чуб. III. 454.  Словник української мови Грінченка