поскручувати

поскру́чувати

-ую, -уєш, док., перех.

1》 Скрутити багато чого-небудь.

|| безос.

|| Згорнути сувоєм, у трубку (все чи багато чогось по одному).

|| Скручуючи, звиваючи, сплітаючи, виготовити, зробити багато чого-небудь (також про багатьох).

2》 Крутячи, відокремити, відірвати чи пошкодити все чи багато чого-небудь.

3》 Міцно зв'язати, позбавивши можливості вільно рухатись.

4》 перен., розм. Примусити підкорятися, зробити слухняними, покірними всіх чи багатьох.

Значення в інших словниках

1. поскручувати — поскру́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскручувати — ПОСКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Скрутити багато чого-небудь. – Ач, клятий, винуєшся, – незлобиво гугнив дід Овсій. – Поскручую тобі роги, знатимеш... (Л. Юхвід); // безос. – Щоб тобі руки й ноги петлями поскручувало!...  Словник української мови у 20 томах
3. поскручувати — Поскру́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поскручувати — ПОСКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Скрутити багато чого-небудь. — Ач, клятий, винуєшся, — незлобиво гугнив дід Овсій. — Поскручую тобі роги, знатимеш… (Юхвід, Оля, 1959, 155); // безос. — Щоб тобі руки й ноги петлями поскручувало!...  Словник української мови в 11 томах
5. поскручувати — Поскручувати, -чую, -єш гл. 1) Скрутить (во множествѣ). Поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків. Стор. МПр. 108. 2) — го́лови. Свернуть головы. Давай... їм, (горобенятам) голови, поскручуємо. Мир. ХРВ. 42.  Словник української мови Грінченка