поспіх

по́спіх

-у, ч.

1》 Дія і стан за знач. поспішати. Без поспіху.

2》 заст., рідко.Успіх.

Значення в інших словниках

1. поспіх — Спорість, швидкість [III]  Словник з творів Івана Франка
2. поспіх — по́спіх 1 іменник чоловічого роду від: поспіша́ти по́спіх 2 іменник чоловічого роду успіх  Орфографічний словник української мови
3. поспіх — Поспі́х. Швидкість. Найбільший поспіх їзди обмежений на 15 кільометрів на годину в тих місцях, де зелізниця перетинає дороги, а до 30 кільометрів на вільнім просторі (Б., 1895, 18, 4) // пол. pośpiech — поспішність, швидкість.  Українська літературна мова на Буковині
4. поспіх — Хапанина, хапатня, хапання, хапливість, квапливість, г. поквап, р. спіх.  Словник синонімів Караванського
5. поспіх — ПО́СПІХ, у, ч. 1. Дія і стан за знач. поспіша́ти. Скорий поспіх – людям посміх (Номис); Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничої [залізничної], вимагає строгої пунктуальності і уваги, зверненої на кожду найменшу дрібницю...  Словник української мови у 20 томах
6. поспіх — ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я.  Словник синонімів української мови
7. поспіх — По́спіх, -ху, -хові; -піхи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. поспіх — ПО́СПІХ, у, ч. 1. Дія і стан за знач. поспіша́ти. Скорий поспіх — людям посміх (Номис, 1864, № 5580); Служба поштова більше, може, ніж яка-будь інша, крім залізничої [залізничної], вимагає строгої пунктуальності і уваги...  Словник української мови в 11 томах
9. поспіх — Поспіх, -ху м. 1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для потіху по чарці. Н. Вол. у. поспіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40.  Словник української мови Грінченка