постановляти
постановля́ти
-яю, -яєш, недок., постановити, -новлю, -новиш; мн. постановлять; док.
1》 неперех. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з'їзді і т. ін.).
|| юр. Здійснюючи слідство, доходити певних висновків, виносити вирок (про судові органи).
|| перев. док., також у сполуч. зі сл. собі та інфін. Прийняти якесь рішення; вирішити щось зробити.
2》 перех., діал. Встановлювати, запроваджувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови