постаріти

поста́ріти

-арію, -арієш, док.

1》 Док. до старіти.

2》 перен., рідко. Відстати від сучасності; стати невідповідним сучасним вимогам.

|| Утратити свіжість, гостроту вияву (перев. про почуття).

Значення в інших словниках

1. постаріти — (ставати старим) зістаріти, побабчитися, одряхліти.  Словник синонімів Полюги
2. постаріти — поста́рі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. постаріти — док., постарітеся, підтоптатися; (дуже) спорохніти, ур. одряхліти.  Словник синонімів Караванського
4. постаріти — ПОСТА́РІ́ТИ, а́рі́ю, а́рі́єш, док. 1. Док. до ста́рі́ти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Панас Мирний); На десять років постарів він за ці два місяці (З. Тулуб); – А що сталось?...  Словник української мови у 20 томах
5. постаріти — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. постаріти — ПОСТА́РІ́ТИ, а́рі́ю, а́рі́єш, док. 1. Док. до ста́рі́ти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Мирний, І, 1949, 386); На десять років постарів він за ці два місяці (Тулуб, В степу.., 1964, 29); — А що сталось?...  Словник української мови в 11 томах
7. постаріти — Постаріти, -рію, -єш гл. Постарѣть, состарѣться. Ніколи не постаріє. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка