постаріти

ПОСТА́РІ́ТИ, а́рі́ю, а́рі́єш, док.

1. Док. до ста́рі́ти.

Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Панас Мирний);

На десять років постарів він за ці два місяці (З. Тулуб);

– А що сталось? – не може втримати своєї цікавості Михей. – Постарієте, як усе будете знати, – похитує головою Степка (М. Зарудний);

Та як же вона [хата] змінилася, постаріла, похилилась! (Панас Мирний);

* У порівн. Не можна було його впізнати – йшов він стомленою ходою, немов постарів за один день (О. Донченко).

2. перен., рідко. Відстати від сучасності; стати невідповідним сучасним вимогам.

– Так, по-твоєму, я дурень? – Ні, не дурень ви, тату, а просто постаріли, – сміливо відповів Василь, з посмішкою дивлячись батькові в очі (О. Довженко);

// Утратити свіжість, гостроту вияву (перев. про почуття).

Постаріє й згине дівоча любов (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. постаріти — (ставати старим) зістаріти, побабчитися, одряхліти.  Словник синонімів Полюги
2. постаріти — поста́рі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. постаріти — док., постарітеся, підтоптатися; (дуже) спорохніти, ур. одряхліти.  Словник синонімів Караванського
4. постаріти — -арію, -арієш, док. 1》 Док. до старіти. 2》 перен., рідко. Відстати від сучасності; стати невідповідним сучасним вимогам. || Утратити свіжість, гостроту вияву (перев. про почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. постаріти — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. постаріти — ПОСТА́РІ́ТИ, а́рі́ю, а́рі́єш, док. 1. Док. до ста́рі́ти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Мирний, І, 1949, 386); На десять років постарів він за ці два місяці (Тулуб, В степу.., 1964, 29); — А що сталось?...  Словник української мови в 11 томах
7. постаріти — Постаріти, -рію, -єш гл. Постарѣть, состарѣться. Ніколи не постаріє. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка