посуворілий

посуво́рілий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посуворіти.

2》 у знач. прикм. Який набрав суворого виразу (про очі, обличчя).

Значення в інших словниках

1. посуворілий — посуво́рілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. посуворілий — ПОСУВО́РІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посуво́ріти. * Образно. Зберіг [Л. Первомайський] вогонь свого серця, посуворілого в боях, але по-давньому неспокійного, буремного, тривожного й люблячого (з наук. літ.); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. посуворілий — ПОСУВО́РІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посуво́ріти. *Образно. Зберіг [Л. Первомайський] вогонь свого серця, посуворілого в боях, але по-давньому неспокійного, буремного, тривожного й люблячого (Рад. літ-во, 5, 1968, 52); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах