потемніти

потемні́ти

-ію, -ієш, док.

1》 Док. до темніти 1).

|| Стати менш освітленим, повитися темрявою, мороком.

2》 безос. Про настання сутінків, вечора, ночі.

3》 Утратити яскравість, блиск; потьмяніти.

|| перен. Утратити принадність для кого-небудь.

4》 перен. Стати похмурим, невеселим.

|| Потьмяніти від гніву, хвилювання, болю тощо (про очі).

Значення в інших словниках

1. потемніти — потемні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потемніти — ПОТЕМНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док. до темні́ти 1. Небо потемніло, заіскрилось зорями... (М. Коцюбинський); Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (О.  Словник української мови у 20 томах
3. потемніти — в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
4. потемніти — НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИ рідше, НАСУ́МРИТИСЯ (НАСУ́РМИТИСЯ) розм., ПОТЕМНІ́ТИ підсил., НАСУРМА́ЧИТИСЯ підсил. розм., НАХМА́РИТИСЯ підсил. поет.  Словник синонімів української мови
5. потемніти — ПОТЕМНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Док. до темні́ти 1. Небо потемніло, заіскрилось зорями… (Коцюб., І, 1955, 240); Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (Гончар, II, 1959, 144)...  Словник української мови в 11 томах
6. потемніти — Потемні́ти, -ні́ю, -єш гл. Потемнѣть. Калино-малино, чого потемніла? н. п.  Словник української мови Грінченка