потойбічний

потойбі́чний

-а, -е.

1》 За релігійними уявленнями – неземний, загробний. Потойбічний світ.

|| у знач. ім. потойбічне, -ного, с. Те, що, за релігійними уявленнями, пов'язане з неземним, загробним життям.

|| Чужий усьому житейському.

|| Дивний, неприродний, наче з загробного світу.

2》 розм. Те саме, що протилежний 1).

Значення в інших словниках

1. потойбічний — потойбі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. потойбічний — Несьогосвітній, астральний, трансценентальний, не від світу сього, зап. загробний.  Словник синонімів Караванського
3. потойбічний — [потоуйб’ічнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. потойбічний — ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Неземний, загробний. Стародавні слов'яни вірили у загробне життя; тому в могилу з покійником або з урною, що містила його спалений прах, клали різні предмети, необхідні, за їх поглядами, померлому у потойбічному світі (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. потойбічний — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. потойбічний — Потойбі́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. потойбічний — ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. За релігійними уявленнями — неземний, загробний. Стародавні слов’яни вірили у загробне життя; тому в могилу з покійником або з урною, що містила його спалений прах, клали різні предмети, необхідні, за їх поглядами...  Словник української мови в 11 томах