потоптати

потопта́ти

-топчу, -топчеш, док., перех.

1》 Топчучи, прим'яти, придавити, роздушити (перев. все чи багато чого-небудь).

|| Знищити, затоптати ногами, копитами всіх чи багатьох.

|| перен. Побити, знищити (про мороз, вітер).

2》 перен. Грубо порушити що-небудь, зневажити когось, щось.

3》 Ходити, топчучи що-небудь, якийсь час.

4》 розм. Стоптати, зносити взуття.

Значення в інших словниках

1. потоптати — потопта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потоптати — ПОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., кого, що. 1. Топчучи, прим'яти, придавити, роздушити (перев. все або багато чого-небудь). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л. Глібов); Пішло все обертом... Ні землі під ногами, ні музиків не чую!...  Словник української мови у 20 томах
3. потоптати — Чу, -чеш, док. Поїсти. Треба щось потоптати, бо шлунок злипнеться.  Словник сучасного українського сленгу
4. потоптати — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. потоптати — ПОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех. 1. Топчучи, прим’яти, придавити, роздушити (перев. все або багато чого-небудь). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. потоптати — Потоптати, -пчу, -чеш гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати. Ном. № 331.  Словник української мови Грінченка