почавити

поча́вити

-чавлю, -чавиш; мн. почавлять; док., перех.

1》 Подавити, потоптати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.

|| Пом'яти що-небудь. Почавити виноград.

2》 Чавити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. почавити — почави́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почавити — ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., кого, що. 1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. І дороги погані, і все запруджене військом, – як би не почавити людей, здебільшого своїх (І.  Словник української мови у 20 томах
3. почавити — ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., перех. 1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Почавив чобітьми жуків; // Пом’яти що-небудь. Почавити виноград. 2. Чавити якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
4. почавити — Почавити, -влю, -виш гл. Раздавить (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка