почавити

ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., перех.

1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

Почавив чобітьми жуків;

// Пом’яти що-небудь.

Почавити виноград.

2. Чавити якийсь час.

Почави́ти го́лодом — фізично знищити тривалим голодуванням.

— Аби їй хоча б стільки дітей, як мені, де вони тільки на мою голову беруться? У других людей хоч голодом почавило, а тут така прожир, ніколи нема їм наїду (Стельмах, І, 1962, 222).

Значення в інших словниках

1. почавити — почави́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. почавити — -чавлю, -чавиш; мн. почавлять; док., перех. 1》 Подавити, потоптати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. || Пом'яти що-небудь. Почавити виноград. 2》 Чавити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. почавити — ПОЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. поча́влять; док., кого, що. 1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. І дороги погані, і все запруджене військом, – як би не почавити людей, здебільшого своїх (І.  Словник української мови у 20 томах
4. почавити — Почавити, -влю, -виш гл. Раздавить (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка