почування

почува́ння

-я, с.

1》 Психічний стан людини, зумовлений певними зовнішніми явищами і подіями.

|| Сукупність певних почуттів, що зумовлюють поведінку людини. Батьківські почування.

|| Зовнішній вияв почуття, що супроводжує якусь дію.

|| Почуття любові, кохання.

2》 чого. Відчуття, передчуття, завбачення.

Значення в інших словниках

1. почування — почува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. почування — Почуття, чуття, відчуття; МН. емоції, пристрасті; (чого) передчуття, пречуття.  Словник синонімів Караванського
3. почування — див. почуття  Словник синонімів Вусика
4. почування — ПОЧУВА́ННЯ, я, с. 1. Психічний стан людини, зумовлений певними зовнішніми явищами і подіями. Естетика є властиво наука про почування, спеціально про відчування артистичної краси, – значить, є частиною психології (І.  Словник української мови у 20 томах
5. почування — ВІДЧУТТЯ́ (сприймання органами чуття навколишнього світу), ЧУТТЯ́, ВІДЧУВА́ННЯ, ПОЧУВА́ННЯ, ПОЧУТТЯ́ рідше. Дотикові відчуття; Відомо, що будь-який смак складається з чотирьох відчуттів: солодкого, солоного, кислого й гіркого (з журналу)...  Словник синонімів української мови
6. почування — Почува́ння, -ння; -ва́ння, -ва́нь і -ва́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. почування — ПОЧУВА́ННЯ, я, с. 1. Психічний стан людини, зумовлений певними зовнішніми явищами і подіями. Естетика є властиво наука про почування, спеціально про відчування артистичної краси, — значить, є частиною психології (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. почування — Почува́ння, -ня с. Чувствованіе, чувство.  Словник української мови Грінченка