Великий тлумачний словник сучасної мови

предивно

преди́вно

також у сполуч. зі сл. дивно, розм.

Присл. до предивний.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. предивно — преди́вно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. предивно — ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. зі сл. дивно, розм. Присл. до преди́вний. Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (І. Франко); Реєнт, у речах і висловах палкий..  Словник української мови у 20 томах
  3. предивно — ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. із сл. дивно, розм. Присл. до преди́вний. Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (Фр., XII 1954, 241); Реєнт, у речах і висловах палкий..  Словник української мови в 11 томах