пресвітлий

пресві́тлий

-а, -е, розм.

1》 Який випромінює дуже яскраве світло.

2》 перен. Нічим не засмучений; дуже щасливий, приємний, радісний. Пресвітлий настрій.

|| Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло і т. ін.).

3》 перен. Нічим не затьмарений; дуже спокійний, щасливий (про життя, долю і т. ін.).

4》 перен. Який має дуже високі моральні якості.

5》 перен., нар.-поет. Уживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, рай та деяких інших).

|| також ірон. Наділений великою владою.

Значення в інших словниках

1. пресвітлий — пресві́тлий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. пресвітлий — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. пресвітлий — [преисв’ітлией] м. (на) -тлому/-т'л'ім, мн. -т'л'і  Орфоепічний словник української мови
4. пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (з народної пісні); Приходила весна.  Словник української мови у 20 томах
5. пресвітлий — ПРЕСВІ́ТЛИЙ, а, е, розм. 1. Який випромінює дуже яскраве світло. Пресвітлеє сонце! Просвіти, проглянь на мене в небесне віконце! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 43); Приходила весна.  Словник української мови в 11 томах