привідця

приві́дця

рідко приводця, -і, ч., розм.

Те саме, що привідець.

Значення в інших словниках

1. привідця — привідця (385) < польськ. przewódca — вожак [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. привідця — приві́дця іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. привідця — див. заводей  Словник синонімів Вусика
4. привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (М.  Словник української мови у 20 томах
5. привідця — ВАТАЖО́К (керівник певної організованої групи людей — загону, банди тощо), ПРОВІДНИ́К, ОТАМА́Н, ПРОВОДИ́Р, ВАТА́Г, ВАТАЖКО́ рідше, ПРОВОДА́Р рідше, ПРОВІ́ДЕЦЬ (ПРОВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ПРИВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм. рідко, ВОЖА́К розм. рідко; БА́ТЬКО заст.  Словник синонімів української мови
6. привідця — Приві́дця (ватаг), -дці, -дцею; -ві́дці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. привідця — ПРИВІ́ДЦЯ, рідко ПРИВО́ДЦЯ, і, ч., розм. Те саме, що приві́дець. [Захарко:] Двадцять два роки парубкові, а серце чи ще не починало жити, чи вже нажилося? На гулянці та в жартах ти мало не привідця (Кроп.  Словник української мови в 11 томах