придавати

придава́ти

-даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех.

1》 Давати додатково, зверх чого-небудь.

|| Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось.

|| перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь.

|| перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось.

2》 Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду.

|| Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін.

Значення в інших словниках

1. придавати — придава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. придавати — (форму) надавати, надати, понадавати, (щось) див. прибавляти  Словник чужослів Павло Штепа
3. придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О.  Словник української мови у 20 томах
4. придавати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
5. придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн.  Словник української мови в 11 томах
6. придавати — Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ.  Словник української мови Грінченка