Словник української мови в 11 томах

придавати

ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех.

1. Давати додатково, зверх чого-небудь.

[Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн., II, 1955, 23);

// Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось.

Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Вовчок, І, 1955, 343);

Гнідко ще дужче придав ходи (Мирний, IV, 1955, 310);

Штиковий бій вимагає величезного напруження всіх сил, і Шмалієнко, вимотаний рішучим наступом значно дужчого «противника», став задкувати. Цимбалові це придало сили (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950. 61);

// перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь.

Тодішня львівська інтелігенція народовська, сама пройнята дрібнобуржуазним філістерством, нічого не придала Федьковичеві, а скоріш мала лихий вплив на його літературний смак (Л. Укр., VIII, 1965, 256);

// перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось.

Незаперечні успіхи Болотникова в боях з боярською раттю, починаючи з Комарницької волості, придали слави його імені (Ле, Побратими, 1954, 8).

2. Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду.

Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (Н.-Лев., II, 1956, 382);

Зет.. двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм, Орфей.. обточує те каміння і придає йому форму плити (Л. Укр., І, 1951. 445);

// Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін.

Чорний клобук святості не придає (Укр.. присл.., 1963, 225);

Він придержував лівою рукою рясу на грудях, неначе боявся, щоб вона часом не одстала і не придала чогось непокірливого й кострубатого його тонкій гладенькій фігурі (Н.-Лев., IV, 1956, 126);

Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Март., Тв., 1954, 124).

Придава́ти (прида́ти) зна́чення (вагу́) — те саме, що Надава́ти (нада́ти) зна́чення (вагу́) ( див. надава́ти²).

Мій остатній.. лист до тебе, може, вразив тебе нервовим тоном, але ти не придавай тому такого значення (Л. Укр., V, 1956, 385).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. придавати — придава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. придавати — -даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех. 1》 Давати додатково, зверх чого-небудь. || Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. || перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. придавати — (форму) надавати, надати, понадавати, (щось) див. прибавляти  Словник чужослів Павло Штепа
  4. придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. придавати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. придавати — Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ.  Словник української мови Грінченка