придавати
ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех.
1. Давати додатково, зверх чого-небудь.
[Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн., II, 1955, 23);
// Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось.
Дід промовив «гай-гай» і придав ходи (Вовчок, І, 1955, 343);
Гнідко ще дужче придав ходи (Мирний, IV, 1955, 310);
Штиковий бій вимагає величезного напруження всіх сил, і Шмалієнко, вимотаний рішучим наступом значно дужчого «противника», став задкувати. Цимбалові це придало сили (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950. 61);
// перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь.
Тодішня львівська інтелігенція народовська, сама пройнята дрібнобуржуазним філістерством, нічого не придала Федьковичеві, а скоріш мала лихий вплив на його літературний смак (Л. Укр., VIII, 1965, 256);
// перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось.
Незаперечні успіхи Болотникова в боях з боярською раттю, починаючи з Комарницької волості, придали слави його імені (Ле, Побратими, 1954, 8).
2. Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду.
Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (Н.-Лев., II, 1956, 382);
Зет.. двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм, Орфей.. обточує те каміння і придає йому форму плити (Л. Укр., І, 1951. 445);
// Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін.
Чорний клобук святості не придає (Укр.. присл.., 1963, 225);
Він придержував лівою рукою рясу на грудях, неначе боявся, щоб вона часом не одстала і не придала чогось непокірливого й кострубатого його тонкій гладенькій фігурі (Н.-Лев., IV, 1956, 126);
Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Март., Тв., 1954, 124).
◊ Придава́ти (прида́ти) зна́чення (вагу́) — те саме, що Надава́ти (нада́ти) зна́чення (вагу́) ( див. надава́ти²).
Мій остатній.. лист до тебе, може, вразив тебе нервовим тоном, але ти не придавай тому такого значення (Л. Укр., V, 1956, 385).
Значення в інших словниках
- придавати — придава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- придавати — -даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех. 1》 Давати додатково, зверх чого-небудь. || Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. || перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- придавати — (форму) надавати, надати, понадавати, (щось) див. прибавляти Словник чужослів Павло Штепа
- придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О. Словник української мови у 20 томах
- придавати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- придавати — Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. Словник української мови Грінченка