придавати
ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод.
1. Давати додатково, зверх чого-небудь.
[Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О. Корнійчук);
// Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось.
Дід промовив “гай-гай” і придав ходи (Марко Вовчок);
Гнідко ще дужче придав ходи (Панас Мирний);
Штиковий бій вимагає величезного напруження всіх сил, і Шмалієнко, вимотаний рішучим наступом значно дужчого “противника”, став задкувати. Цимбалові це придало сили (І. Багмут);
// перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь.
Тодішня львівська інтелігенція народовська, сама пройнята дрібнобуржуазним філістерством, нічого не придала Федьковичеві, а скоріш мала лихий вплив на його літературний смак (Леся Українка);
// перен. Сприяти примноженню, збагаченню чогось.
Незаперечні успіхи Болотникова в боях з боярською раттю, починаючи з Комарницької волості, придали слави його імені (Іван Ле).
2. розм. Надавати чому-небудь певної форми, певного вигляду.
Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед Шевченкової гори і придають їй вид храму з плесковатим верхом (І. Нечуй-Левицький);
Зет .. двигає важке каміння і складає його перед Орфеєм, Орфей .. обточує те каміння і придає йому форму плити (Леся Українка);
// Надавати чому-небудь певної якості, властивості, доводити до певного стану і т. ін.
Чорний клобук святості не придає (приказка);
Він придержував лівою рукою рясу на грудях, неначе боявся, щоб вона часом не одстала і не придала чогось непокірливого й кострубатого його тонкій гладенькій фігурі (І. Нечуй-Левицький);
Усмішка придала його голосові якоїсь ласкавості (Л. Мартович).
◇ Наддава́ти (надда́ти, придава́ти, прида́ти, наба́вити і т. ін.) ходи́ див. наддава́ти;
(1) Прида́ти ходи́ в но́ги – швидше піти.
Він придав ходи в ноги (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- придавати — придава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- придавати — -даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех. 1》 Давати додатково, зверх чого-небудь. || Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. || перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- придавати — (форму) надавати, надати, понадавати, (щось) див. прибавляти Словник чужослів Павло Штепа
- придавати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн. Словник української мови в 11 томах
- придавати — Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. Словник української мови Грінченка