придавати

Значення в інших словниках

1. придавати — придава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. придавати — -даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех. 1》 Давати додатково, зверх чого-небудь. || Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. || перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О. Словник української мови у 20 томах
4. придавати — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док. Словник синонімів української мови
5. придавати — ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн. Словник української мови в 11 томах
6. придавати — Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. Словник української мови Грінченка