придавати —
придава́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
придавати —
-даю, -даєш, недок., придати, -дам, -даси, док., перех. і неперех. 1》 Давати додатково, зверх чого-небудь. || Збільшувати швидкість, силу, інтенсивність чогось. || перен. Сприяти духовному зростанню кого-небудь. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
придавати —
ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., що і без прям. дод. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (О.
Словник української мови у 20 томах
придавати —
ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (доводити до вищого ступеня, сили вияву), ПОСИ́ЛЮВАТИ, ПІДСИ́ЛЮВАТИ, НАРО́ЩУВАТИ, ПРИДАВА́ТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ПРИБІЛЬША́ТИ діал., ПІДБІ́ЛЬШУВАТИ рідко. — Док.
Словник синонімів української мови
придавати —
ПРИДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ПРИДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех. і неперех. 1. Давати додатково, зверх чого-небудь. [Колос:] Танковий корпус не заганяти треба біс його зна куди, а придати армії Огнєва (Корн.
Словник української мови в 11 томах
придавати —
Придавати, -даю, -єш сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ.
Словник української мови Грінченка