Великий тлумачний словник сучасної мови

призвідник

призві́дник

-а, ч.

Той, хто зачинає, організує що-небудь.

|| Той, хто спричиняє що-небудь.

|| Винуватець чого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. призвідник — призві́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. призвідник — (бунту) привідець, привідця, спричинник, причинець, ЗАВОДІЙ, органзатор, винуватець.  Словник синонімів Караванського
  3. призвідник — див. заводей  Словник синонімів Вусика
  4. призвідник — ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (В. Гжицький); Після страйку .. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  5. призвідник — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.  Словник синонімів української мови
  6. призвідник — Призві́дник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. призвідник — ПРИЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто зачинає, організує що-небудь. Микола дуже любив Івана Думу. Це був призвідник усіх забав (Гжицький, У світ.., 1960, 79); Після страйку.. Григорія, як одного з призвідників, було звільнено з роботи (Знання..  Словник української мови в 11 томах