Великий тлумачний словник сучасної мови

призначати

признача́ти

-аєш і рідко призначувати, -ую, -уєш, недок., призначити, -ачу, -ачиш, док., перех.

1》 Намічати віддати кому-небудь щось.

|| Визначати, встановлювати кому-небудь щось (зарплату, пенсію і т. ін.).

|| Приписувати кому-небудь щось (ліки, лікувальні процедури).

|| Покладати обов'язок виконати що-небудь, присуджувати щось кому-небудь.

|| Присвячувати кому-небудь щось.

|| Намічати кому-небудь щось для тимчасового використання.

2》 Визначати наперед що-небудь.

|| Намічати наперед кого-небудь для чогось.

|| за кого. Ладити кого-небудь комусь у подружжя.

|| Домовлятися про час, намічати час здійснення чого-небудь. Призначати побачення.

3》 Прирікати кому-, чому-небудь когось, щось.

4》 Надавати кому-небудь офіційне право обіймати якусь посаду, виконувати якісь обов'язки.

|| Давати розпорядження кому-небудь виконувати щось.

|| Посилати кого-небудь за наказом кудись.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. призначати — (надавати комусь якусь посаду) поставити, настановити.  Словник синонімів Полюги
  2. призначати — признача́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. призначати — (кому) приділяти; (платню) визначати, встановлювати; (ліки) приписувати; (кару) присуджувати; (наперед) покладати; (зустріч) домовлятися про; (долею) прирікати; (на пост) ставити, наставляти, кн. номінувати.  Словник синонімів Караванського
  4. призначати — ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чиш, док., кого, що. 1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму.  Словник української мови у 20 томах
  5. призначати — ВИЗНАЧА́ТИ (наперед установлювати що-небудь для виконання), ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЕРЕДБАЧА́ТИ, ПРИЗНАЧА́ТИ, ВИРОБЛЯ́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідше, ПРИЗНА́ЧУВАТИ рідше. — Док.: ви́значити, окре́слити, передба́чити, призна́чити, ви́робити.  Словник синонімів української мови
  6. призначати — ПРИЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЗНА́ЧИ́ТИ, а́чу́, а́чи́ш, док., перех. 1. Намічати віддати кому-небудь щось. Параска, зоставшись сама, зажила по-своєму.  Словник української мови в 11 томах